До 2 квітня 2017 року триватиме виставка до 106-ї річниці від дня народження Івана Макаровича Гончара “Іван Гончар. Краєвид”.
На виставці представлені роботи І.М. Гончара, що репрезентують подорожі митця рідним краєм, власне, вони створені в результаті цих подорожей, або ж безпосередньо під час них. Географія експедицій відображена у назвах робіт – це вся Україна: від Києва і його передмістя до найвіддаленіших куточків, означених високими проявами народного генія, зокрема в сакральній архітектурі, в гармонійному поєднанні з унікальними особливостями ландшафту кожного зображуваного місця.
Виконані в техніці акварелі та гуашного чи темперного живопису на папері, ці етюди вражають композиційною довершеністю, що підпорядкована документально-образній домінанті зображуваного. Величні українські храми підкреслюють природний вертикалізм української культури, а ескізно-символічні обриси дерев, пагорби, долини, ставки, – ніби «заземляють» оту неймовірну височінь неба й церков, наближають їх до глядача, роблять «теплішими» й доступнішими, а отже, й відкритими. І, безумовно, зачаровують, створюють своєю «фотографічністю» ефект присутності тут і тепер серед цієї краси.
Проте, колористичне рішення деяких пейзажів показує на безпосередній контакт художника з природою в момент зображення, наприклад, як «горять багрянцем» дерева навколо церкви в с. Підгірцях чи «золотіють» квіти й дерева біля Флорівського монастиря на Подолі – тільки побачивши й відчувши цю красу, можна так її показати.
Варто зазначити, що всі представлені роботи є складовою частиною альбому «Пам’ятки України», який нараховує близько 120 од. зб. і над яким І.М. Гончар працював майже до останніх днів. Їх створено з кінця 1950-х – і впродовж 1970-х років. Акварелі написані з натури, а ось живопис гуашшю та темперою має ознаки «кабінетної» творчості: він творився на основі польових начерків і замальовок.
Кожен аркуш має назву населеного пункту (вгорі) та короткий опис зображуваного (внизу), виконані авторським шрифтом із зазначенням дати (року) виконання роботи. Це додає документалізму та історичної цінності цим роботам, ні в жодному разі не применшуючи їх художньої ваги.
