З 2 грудня 2016 до 19 січня 2017 року в Національному центрі народної культури “Музей Івана Гончара” триватиме виставка ікон з фондової колекції музею, всі ікони різних ступенів пошкодження та різного часу створення – від XVI до кінця XIX століття.

Традиційна увага з етнографічної, мистецької та історичної проблематики у цій виставці перенесена на культурологічну й етико-естетичну. Попри пошкодження ікони не втратили одухотвореності і через це набули поглиблено-драматичного звучання.

Час і людське блюзнірство позначились на тілах ікон. Кожен твір протягом свого життя пройшов через випробування війнами та політикою радянського атеїзму. Свідки варварських часів, святі мученики і мучениці, пережили своє мучеництво вдруге: їм затирали вуста, виколювали очі, сікли руки й лики, час точив єство, від’єднував фарбу… Драматичні колізії зайвий раз підтверджують думку про живе сприйняття ікони, провідника божества і навіть їх ототожнювання.

Термін «ремісія» в назві до виставки обраний не випадково, в медицині він означає тимчасове припинення прогресування хвороби. Для цієї виставки він має подвійне, ідейне значення: з одного боку, в історичному плині – це ремісія духовності, в іншому – мається на увазі особлива місія покладена на іконопис, що спонукає до самовдосконалення, пізнання внутрішнього «я».

Ікони переживають своє відродження в руках реставраторів, а також у зацікавленні науковців, увазі пересічних глядачів. Руїна обов’язково закінчується, повернення до вічних цінностей стає неминучим, задля відродження, задля продовження поступу, задля життя.