Увечері 27 січня у столичному Будинку вчителя згадували видатного скульптора, художника, фольклориста, колекціонера та громадського діяча Івана Макаровича Гончара. Саме в цей день сто років тому в селі Лип’янка Черкаської області і народився видатний митець. На ювілейний вечір прийшли рідні, друзі, всі, хто знав Івана Макаровича, шанувальники його творчості та великої особистості.
На цьому заході не було гучних промов, не оголошували виконавців перед виступами. На широкому екрані проектували фільм, на основі архівних фотографій та відео з Іваном Макаровичем, голос диктора начитував уривки зі щоденника дослідника. Трьох хвилинні відеоряди чергували з виступами виконавців. Все було тихо, урочисто. Збоку з широкого плакату на все дійство ніби споглядав й сам Івана Гончар.
«Ніякого указу про відзначення ювілею Івана Гончара на державному рівні немає, тому ми вшановуємо його пам’ять на рівні нашого музею, — каже Петро Гончар, художник, директор Музею Івана Гончара.
Зголосилися взяти участь у концерті Київська академічна чоловіча хорова капела імені Левка Ревуцького, Національний ансамбль солістів «Київська Камерата», дитячий фольклорний ансамбль «Дайбоже», Тарас Компаніченко та гурт «Хорея Козацька», фольклорні гурти – «Гуляйгород», «Божичі» та «Буття», гурт музею Івана Гончара, Ніна та Антоніна Матвієнки тощо.
Режисер вечора – Тарас Грималюк та мистецька агенція «Арт-Велес».
А на останок легендарний народний хор «Гомін» виконав одну з найулюбленіших пісень Івана Гончара – «Сховалось сонце за горою».
Подаємо пісню у виконанні волинського хору.
[uppod audio=https://old.honchar.org.ua/mp3/volinskij_hor_-_shovalos_sonce_za_goroyu.mp3 /]
Світлини – Богдан Пошивайло
