7 грудня в Музеї Івана Гончара гадали на долю, готували вареники, навчали пекти калиту та відтворювали традиційний колись дівич-вечір.

Все почалося о 17 годині. Музейна зала Етноклубу повна гамору та сміху. На підлозі лежить оберемок дрів, а на столі миска квасолі. Незаміжні дівчата розказують, як наворожити собі гарного чоловіка.

Марія Пошивайло, учасниця дійства:

– В цей день виходили на вулицю і запитували першого зустрічного чоловіка, як його звати. Це означало, так буде звати твого майбутнього чоловіка.

Також в цей день, щоб ніхто не бачив, йшли виломлювали гілочку з вишні, яка мала стояти аж до Різдва. І якщо вона розцвітала, це означало, що дівчина вийде заміж цього року, а як ні, то буде чекати наступного і знов ворожити.

Є ще таке ворожіння: дівчата знімають свої чоботи і переставляють їх аж до виходу. Чий чобіт першим дійде до кінця та дівчина цього року перша вийде заміж.

Я ворожила, але поки що все не збулося, але сподіваюся, що цього року моє ворожіння збудеться.

Соломія Савицька, учасниця дійства:

– В оберемок потрібно набрати якомога більше дрів і викидати по одній дровині і казати: вдівець, купець, молодець… і так до кінця поки щось не випаде. Я всіх назв не знаю, які мають бути, але що більше дрів, тим більше шансів на хорошого чоловіка.

Ще нам розповідали, що дівчата в цей вечір на Катерини ходили і обіймали тини. Потрібно було три рази обійняти тин, якщо три рази була парна кількість прутиків, то тоді відповідно буде пара в цьому році.

Ще одне ворожіння: необхідно лівою долонькою взяти жменю квасолі і по одній зернинці відкладати, при цьому приказуючи: в дівках сиджу – заміж піду, в дівках сиджу – заміж піду… і так до кінця. Мені випало, що я в дівках сиджу, тобто рік можна ще вчитися.

Старші дівчата та жінки прямо в залі на столі ліплять вареники. Всередину кладуть капусту та вишні. Відвідувачі з глядацьких місць в передчутті пригощань уважно спостерігають.

А майстриня з випікання обрядового печива Ганна Павлівна замішує тісто на калиту. Каже, обрядовий корж зазвичай печуть з 12 на 13 грудня. Кілька дівчат з ручками та папером запитують рецепт. Жінка називає кількість складників на дві калити:

• 7 склянок борошна
• 1 склянка цукру
• 3 столових ложки меду
• 3 ст ложки масла
• 3 ст ложки олії
• дрібка солі
• 1 склянка горіхів
• 1 склянка маку
• 1 склянка родзинок
• 1 столова ложка соди гашена оцтом
• ванільний цукор
• 1 десертна ложка кориці
• 3 яйця
• Півлітра молока

Замісити тісто. Зверху калиту змастити яйцем. Прикрасити горіхами та маком.
Пекти при 180С 30 хв.

Спеціально до цього свята в музей запросили колектив «Надія» з села Пастирське Смілянського району на Черкащині. Колоритні бабусі на сцені в театралізованій формі показували «оденки», тобто одноденні вечорниці, які відбувалися в одній хаті. Дійством керувала режисер, працівник Музею Івана Гончара Галина Олійник:

– На вечорницях дівчата не сиділи марно, завжди робили якусь працю, наприклад займалися прядивом чи вишивали… Співали пісень. Коли закінчували вечорниці, то якраз і готували спільну вечерю. Дівчата, які перший рік цього року дівували на Катерини виставляли всім гостину. Вони обов’язково варили кашу, вареники. А на Черкащині було ще прийнято готувати вареники з маком.

Катерина – свято жіночої долі – переконана народна артистка України Ніна Матвієнко. Каже, в дитинстві пам’ятає, як ворожили її сестри та й сама не раз у гурті дівчат вдавалася до ворожінь.

Ніна Матвієнко, народна артистка України:
– Мої старші сестри на Андрія ставили стаканчик води і широченьку трісочку, яка означала дорогу. Зав’язану стрічку клали під подушкою. Пам’ятаю нам тоді сни снилися. Мені вже у восьмому класі приснився мій Петро. Сниться, що я йшла через оцю кладку, але перила були дуже хиткі і я бачу, як вода прямо через цю кладку ллється. Я йду, а вона аж хилиться. Я з таким страхом перебігаю дорогу, а він стоїть на другому боці у світлому светрику. Потім коли я вже побачила цей светр в реальному житті, то думаю, ну, де я його бачила. А хлопців у той час у мене було повно, про Петра тоді ніхто й не думав. Але якби ви не гадали і не думали, а свою долю не перейдеш, ти обов’язково з нею зіткнешся.

Коли вареники зварили, ними пригощали гостей. А на Андрія обіцяють в окремі вареники підсипати ще й солі, перцю та інших прянощів. Тож кому попадеться, вас попередили).

Текст – Катерина Качур
Світлини – Богдан Пошивайло