22 листопада в Національному центрі народної культури «Музей Івана Гончара» відбувся круглий стіл на тему “Запровадження авторського права на традиційні знання та вияви культури (фольклор та етнографію): чи повинна держава ліцензувати поширення всенародного надбання?”
Порушення теми на Круглому столі спричинене останньою Генеральною асамблеєю Всесвітньої організації інтелектуальної власності, що відбулася у жовтні 2012 року у Женеві. На цьому поважному зібранні обговорювали міжнародний документ, який передбачає запровадження режиму інтелектуального захисту на рівні авторського права на традиційні знання та вияви культури. Проект й ідеї цього документу підтримуються Державною службою інтелектуальної власності України.
Введення режиму інтелектуального захисту на традиційні знання та вияви культури передбачає патентування та ліцензування усіх видів діяльності, пов’язаних, наприклад, із виконанням народних пісень, танців, відтворенням обрядів, виданням казок, інших прозових і поетичних творів народної творчості, виготовленням предметів народного і декоративно-ужиткового мистецтва тощо за межами їхнього контексту, яким вважається село. Власником прав визначається сільська громада при посередництві спеціально уповноваженого державного органу; права на твори, традиційні знання, які є широко розповсюдженими і для яких неможливо визначити громаду, в якій вони були створені, переходить до уповноваженого державного органу. По суті, це означає ліквідацію вільного поширення і побутування явищ фольклору та етнографії на території країни.
При всій очевидній химерності цієї задумки, в низці країн світу прийнято закони, ініційовані Всесвітньою організацією інтелектуальної власності, які передбачають, зокрема, і кримінальну відповідальність за несанкціоноване відтворення, поширення традиційних знань чи виявів культури – наприклад, в деяких країнах Африки з 2010 року діє т.зв. Свакопмундський протокол про охорону традиційних знань і виявів культури. В Південній Кореї, Киргизії та інших країнах за рекомендацією Всесвітньої організації інтелектуальної власності прийнято закони про захист традиційних знань, які дозволили спритним ділкам реєструвати на себе авторські права на традиційні знання, що належать всьому народу, і викликають, зокрема, юридичні конфлікти між носіями знань та вмінь, котрі отримали патент, та носіями знань та вмінь, які не запатентували своєї діяльності.
Світлини – Богдан Пошивайло
