Контекст, у якому здійснюється проект

(середовище, виклики доби та потреби музейної сфери України)

«Музеї мають впроваджувати інновації, аби успішно рухатися вперед швидко змінюваними краєвидами ХХІ століття» – Елізабет Мерріт, директор Центру майбутнього музеїв (США)
«Культурна спадщина є ключовим фактором утримання соціальної рівноваги у світі» (ХХІ Генеральна конференція ІКОМ, Шанхай, 2010 )

Виклики, породжені сучасною добою стрімких суспільно-економічних трансформацій, змушують критично переглянути характер відносин між музейним закладом та відвідувачами, роль музеїв у неформальній і додатковій освіті, вихованні молоді, розвитку галузі рекреації та дозвілля, формуванні культурної політики держави та й самого суспільства. Нині музеї постають не лише зберігачами минулого, а й відправною точкою нового бачення і мислення, активними чинниками творення майбутнього. Сучасні музеї є тим багатовимірним простором, який у добу «економіки знань» та «суспільства, що вивчає» дає імпульс для творчості й інновацій, що визначає перспективи урбаністичного і сільського середовищ. Конкурувати із зростаючими індустріями розваг та дозвілля, нових технологій, що змінюють концепції часу і простору, ідентичності та культури, можуть лише ті музеї, які здатні динамічно мобілізовувати свій потенціал і трансформувати його в креативність. Інтерактивність, притаманна чи не всім музеям розвинених країн світу, дає можливість ефективного обміну інформацією, знаннями та досвідом.

Сьогодні музеї України мають розширювати свої звичні “закриті” функції установ збереження, стаючи багатоцільовими осередками культури, науки, освіти та виховання відповідно до світової тенденції музейної справи: відкритий музей у відкритому суспільстві. В сучасних умовах традиційні форми роботи – неефективні, тому актуальним є пошуки дієвих культурних механізмів відбору та передачі традиційних та новоутворюваних цінностей, актуалізації історико-культурної спадщини. Інформаційні технології розширюють стіни музеїв, збільшують сфери їхнього впливу, допомагають вийти із закритого простору і стати частиною суспільного буття, бути актуальними для нової доби та сучасного способу життя.

Перед музеями України постає завдання адаптуватися до вимог ХХІ століття, створити відкриту систему єдиного простору, комунікації та взаємообміну. Успішність вирішення цих проблем залежить і від експериментів, здатності музею генерувати і втілювати нові ідеї. Лише змінивши традиційну логіку свого існування та внутрішнього мислення, віднайшовши нові стратегії партнерства та розвитку, орієнтуючи свою діяльність на відвідувачів, застосовуючи на практиці нові управлінські та комунікаційні технології, стаючи привабливими для інвесторів та благодійників, музеї здатні перейти на нову життєздатну модель.

Сьогодні сотні музеїв в Україні мають унікальні й багаті колекції, але їм бракує ентузіазму і натхнення у переході на новий рівень, віднайдення свого справжнього обличчя і перетворення на сучасні, впливові та суспільно значимі заклади. До того ж, музейні колекції, бібліотеки, архіви й інші документаційні ресурси все ще залишаються закритими для широкої громадськості. Музейницька сфера України перебуває у глибокій кризі, пристосовуючись до щоденних викликів часу – виживаючи в умовах несприятливого фінансово-правового поля, чиновницького свавілля, браку професійних кадрів та спадкоємності знань й ентузіазму від старших поколінь музейників до молодших. Це відбувається здебільшого через відсутність професійної освіти, обміну ідеями, знаннями і технологіями, належного співробітництва на всіх рівнях – від місцевого до міжнародного, через застарілі методи діяльності й стереотипи мислення. Відсутність послідовної та сприятливої музейному розвитку культурної політики, між музейної системної комунікації, партнерства та згуртованості музейної спільноти, відсутність єдиних сучасних стандартів музейної діяльності, тісного зв’язку музеїв із життям локальних та зовнішніх спільнот, робить музеї України вкрай неефективними в роботі та вразливими до викликів часу. Відтак, актуальними є зусилля, спрямовані на пошук сучасної філософії музейного буття, стратегій розвитку, нового інструментарію та технологій, за допомогою якого ми зможемо трансформуватися, осягнути і розвинути місію сучасного музею в швидко мінливому середовищі, зосереджуючись на питанні значення музеїв для нашої культури, їх потенційного внеску в суспільний поступ і важливості для загальнолюдського добробуту.